Борис Миколюк: Хотілося б, аби вихованці були переможцями та призерами чемпіонатів Європи та Світу. В ідеалі – привезли звідти перші місця.

Прес-служба федерації боксу Вінницької області продовжує серію публікацій про місцевих тренерів. Нашим черговим співрозмовником став тренер спортивних клубів «Богатир» та «Нокаут», суддя національної категорії Борис Миколюк. У минулому титулований боксер – майстер спорту України, багаторазовий призер та переможець національної першості серед різних вікових груп, поділився з нами своєю історією.

- Борисе Анатолійовичу, з чого розпочався Ваш шлях у боксі?

- З дев'яти  років я розпочав займатись боксом в спортивному клубі «Богатир» у Вінниці. Як і всі хлопці в той час хотів навчитися займатися чимось сміливим, могти за себе постояти. Моїм першими тренерами були Гуренко Олександр Арсентійович та Лоївський Леонід Миколайович.  В якості спортсмена я неодноразово  був  чемпіоном України серед юнаків та молоді, постійним призером чемпіонатів країни серед дорослих. Регулярно брав участь в міжнародних турнірах, спартакіадах.  Боксом займався п'ятнадцять років і виконав норматив майстра спорту України.

- Як стали тренером?

- Лоївський Леонід Миколайович мені постійно говорив, що час ропочинати тренерську діяльність.  З самого початку я тренував наймолодших.  Після семи років роботи з учнями взяв невелику паузу. Згодом, відкрився спортивний клуб «Нокаут». З 2011 року треную там, а також в спортивному клубі «Богатир».

-  Що найголовніше в тренерській роботі?

- Треба бути відданим своїй справі. Її треба любити та бути цілеспрямованим.  Це тебе мотивує далі рухатися та зі своїми спортсменами, здобувати результати. Вони відчувають жагу до перемог. Стараюся по-максимуму передати здобуті навики та погляди на життя і своїм вихованцям.

- Чим відрізняється стан, коли Ви в рингу та у тренерському куті?

- Скажу чесно – набагато важче бути тренером в куті, чим самому в якості спортсмена у рингу. Коли виходиш боксувати, то розраховуєш сам на себе. Коли ти у куті, ти розумієш, що крім слова та моральної підтримки ти нічим не можеш допомогти своєму вихованцеві. Набагато важче бути в куті як тренер, адже ти відповідаєш за кожного з них.

- Які найбільщі перемоги Ваших учнів назавжди закарбувалися в пам`яті?

- В'ячеслав Царапора став другим на чемпіонаті України серед юнаків. Дмитро Собко став третім на чемпіонаті України серед юнаків. Максим Машевський та Нікіта Сугак здобули бронзові нагороди Всеукраїнської Гімназіади. Нікіта Павлов став срібним призером зонального чемпіоната України. Інший мій вихованець Костянтин Джус був чемпіоном України серед юнаків, призером чемпіонату України серед юніорів, а також фіналістом чемпіонату України серед молоді, де виконав норматив майстра спорту. Зараз Костянтин перейшов вже у дорослий бокс. На своєму дебютному турнірі в цій віковій групі він здобув бронзову медаль.  В цьому місяці буде проходити Кубок України серед дорослих і Джус буде пробувати свої сили там. Костянтин єдиний хто нині продовжує займатися з числа мого найпершого набору вихованців. Хлопці приходять, але не всі витримують навантаження, а він вже одинадцять років рухається  зі мною далі.

- Які п'єдестали хочеться підкорити зі спортсменами?

- В першу чергу хотілося, щоб мої спортсмени підіймались на п'єдестали Європи та Світу. Надіюся, що з часом зі своїми вихованцями ми на цей рівень вийдемо. Будемо старатися та працювати, а удача буде на нашому боці.