Олександр Чорнокнижний: Основна ціль на найближчий час, яку ми поставили – виграти світову Гімназіаду разом з Ростиславом Городинським
Прес-служба федерації боксу Вінницької області продовжує серію публікацій про місцевих тренерів. Нашим черговим співрозмовником став тренер ДЮСШ Могилів-Подільського Олександр Чорнокнижний. У минулому титулований боксер – майстер спорту України, багаторазовий призер національної першості, поділився з нами своєю історією.
- Олександре Володимировичу, з чого розпочався Ваш шлях у боксі?
- Мій рідний батько – тренер. Він мене з п'яти років привів в спортзал. З цього віку я почав займатися цим видом спорту. Був одночасно і тренером і спортсменом до тридцяти двох років. Я переможець Всеукраїнських та міжнародних турнірів, багаторазовий призер та фіналіст національної першості, а також майстер спорту України.
- Як стали тренером?
- Став тренером у 2000 році. На той момент достатньо було бути кандидатом у майстри спорту, аби розпочати тренерську діяльність. Був майстром спорту, що дозволяло це зробити. Зазвичай тренери дивляться на когось зі своїх учнів і бачать в них майбутніх помічників. Так було і зі мною. Батько розгледів тренерські якості. В боксі я, мій батько, брат. В Могилів-Подільському в нас родинна боксерська династія!
- Що найголовніше в тренерській роботі?
- На мій погляд найголовніше - виховувати дітей. Їх та цю роботу потрібно любити. Треба, аби терпіння було велике. Діти бувають різні: хтось слухняний, в когось є свої особливі примхи. До кожної дитини треба знайти підхід. Якщо дитина хоче щось здобути, її треба підтримати. Починається все з обласного та національного рівня, а далі можна боротися за здобутки і на міжнародній арені!
- Чим відрізняється стан, коли Ви в рингу та у тренерському куті?
- Важливо правильно налаштовуватися. Дуже великий фактор – це психологічна підготовка. Повинна бути і хороша фізична форма, аби добре виступати у рингу. Перший час є певний мандраж, але він проходить з досвідом. Що стосується тренерської діяльності, то як тренер, я переживаю за кожну дитину. До кожного знаходжу правильний психологічний підхід. Налаштовую на поєдинок. Підказую в перерві між раундами. Тут не можна бути байдужим.
- Які найбільщі перемоги Ваших учнів назавжди закарбувалися в пам`яті?
- В мене є кілька чемпіонів України, які брали участь в чемпіонаті Європи. Павло Аліпкалієв був третім на чемпіонаті Європи серед школярів. Ще один мій учень - Михайло Петровський на чемпіонаті Світу став п'ятим виступаючи за збірну Молдови. Ростислав Городинський став чемпіоном Всеукраїнської Гімназіади і зараз ми разом відправимося на Світову Гімназіаду до Бразилії.
- Які п'єдестали хочеться підкорити зі спортсменами?
- Основна ціль на найближчий час, яку ми поставили – виграти світову Гімназіаду разом з Ростиславом Городинським. Також в мене є підростаюче покоління учнів і хочеться, аби вони виконали норматив майстра спорту України та стали чемпіонами країни. Якщо здобуваєш медаль на національній першості, то автоматично потрапляєш в склад збірної, що не може не мотивувати.
