Сергій Глущенко: Незабутніми є емоції, коли хлопці перемагали на чемпіонатах Європи

Прес-служба федерації боксу Вінницької області продовжує серію публікацій про місцевих тренерів. Нашим п'ятим співрозмовником став старший тренер національної збірної України до 22 років, вінничанин Сергій Глущенко. Нині заслужений тренер України, в минулому призер чемпіонатів України серед  юніорів та молоді, який через травму був вимушений завершити кар'єру спортсмена, поділився з нами своєю історією.

 - Сергію Вікторовичу, з чого розпочався Ваш шлях у боксі?

- Прийшов у зал дитиною, як і всі у свій час. Перші кроки в боксі мені допомагали робити тренери Роман Семчук та Анатолій Миколайович Гаврілов. Починав займатися в залі, якого вже нема – «Ринг 87». Надалі тренувався на центральному міському стадіоні в залі «Акцент». Брав участь в турнірах всеукраїнських, на національних чемпіонатах. В змаганнях серед юніорів та молоді був призером чемпіонатів України.

- Як стали тренером?

- Стати тренером мене спонукала отримана в боксі травма, яка не дозволяла надалі продовжувати кар'єру спортсмена. На той момент в залі, де працював Віктор Олександрович Січкарук з'явилось місце для тренера. З цього і почалася моя робота в новому амплуа. Всю свою тренерську діяльність я провів поруч із заслуженим тренером України Віктором Олександровичем Січкаруком. Працював в його залі та під його керівництвом. Тоді ми трудилися в товаристві МОН, у освіті. Відповідно, тривалий час я був старшим тренером збірної області серед школярів та студентів. Багато разів вивозив команди на чемпіонати України. З 2016 року я є старшим національної збірної України серед чоловіків до 22 років.

-  Що найголовніше в тренерській роботі?

- Тренерська робота є багатогранною. Нема щось такого «головного», що можна було би виділити. Є багато важливих пунктів, від яких залежить успіх. Важливо розгледіти в дитині її таланти та налагодити контакт. Правильно - не перевантажувати та не травмувати здоров'я.

- Що відчуваєте в тренерському куті, коли боксують хлопці із збірної та Ваші особисті вихованці?

- Звичайно, що кожного разу ти емоційно занурюєшся в цей процес та переживаєш за боксерів. По ходу двобою через тебе теж проходять емоції та запал. Ти входиш в той емоційний стан, що і боксер та проживаєш кожен раунд зі своїм підопічним.

- Які найбільщі перемоги Ваших учнів назавжди закарбувалися в пам'яті?

- В якості особистого тренера я був на чемпіонаті Європи серед дорослих. На Європейській першості серед молоді та кадетів. Вже в якості старшого тренера збірної України до 22 років побував на п'яти чемпіонатах Європи та багатьох міжнародних турнірах. Якщо говорити про роботу тренера національної збірної, то незабутніми є емоції, коли перемагали хлопці на чемпіонатах Європи. Особливо закарбувався в пам'яті 2018 рік та змагання в Румунії, коли в нас було два чемпіона – Олексій Токарчук та Степан Грекул. Виступ на тогорічній Європейській першості був вдалим. Наша команда тоді завоювала п'ять медалей. В нас там була велика група підтримки і навколо відчувалась особлива та неповторна атмосфера. На найпершому чемпіонаті Європи до 22 років, на який я повіз команду в якості старшого тренера золоту нагороду змагань завоював Олександр Хижняк. В наступних роках переможцями стали Олексій Токарчук та Степан Грекул. Надалі чемпіоном став Олександр Погребняк. Продовжив переможну серію Дмитро Ловчинський. Вже на останньому чемпіонаті в минулому році золото завоював Юрій Захарєєв.

З особистих спортсменів запам'яталися медалі на чемпіонаті Європи серед юніорів та молоді Богдана Блажка. Дуже пам'ятно, коли чемпіоном України серед чоловіків став Деним Козарук. Артем Базюк, який кілька разів був чемпіоном України серед юніорів та молоді, а  нині створив осередок боксу в Жмеринському районі.

- Які п'єдестали хочеться підкорити зі спортсменами?

- В першу чергу  – це Олімпійські ігри. Ці змагання є вершиною, яку всі намагаються досягти. Всі бажають цього і я в їх числі.