Денис Осадчук: Потрібно завжди трудитися та ніколи не зупинятся на досягнутому

Прес-служба федерації боксу Вінницької області продовжує серію публікацій про місцевих тренерів. Нашим четвертим співрозмовником став старший тренер збірної Вінницької області серед юнаків, тренер боксерського клубу «Золота Рукавичка», Денис Осадчук. У минулому титулований боксер – майстер спорту України поділився з нами своєю історією. Про щорічний турнір пам’яті свого тренер, перемоги вихованців та спортивні мрії читайте далі в матеріалі.

- Денисе Геннадійовичу, з чого розпочався Ваш шлях у боксі?

- Я почав займатися боксом у десятирічному віці. Пригадую, як тоді прийшов на тренування до Вальчука Анатолія Зиновійовича в спортивний зал «Золота  Рукавичка». Там після того, як виконав норматив майстра спорту України з боксу  і продовжилася моя тренерська кар’єра. В цьому залі я вже цілих 32 роки як спортсмен та тренер.

- Як стали тренером?

- Мені завжди подобалося працювати з дітьми. Нині я старший тренер збірної Вінницької області серед юнаків. До цього упродовж семи років очолював команду серед юніорів. До тренерської кар’єри я навіть був вожатим у дитячому таборі. Перші кроки ж у тренерстві почав робити з ініціативи дружини мого тренера. Вона тоді працювала завучем в спортивній школі «Колос» і фактично запросила мене на роботу. Дуже поважаю їх з Анатолієм Зиновійовичем вклад в моє життя. Кожного року проводжу у Вінниці Всеукраїнський турнір пам’яті мого наставника. Один раз пам’яті тренера навіть був присв’ячений чемпіонат України серед юнаків.

- Що найголовніше в тренерській роботі?

- На мою думку, потрібно відчувати своїх підопічних. Діти – різнобічні. В кожного свої таланти та здібності. Важливо знайти їхні найсильніші сторони та разом працювати над їх удосконаленням. Потрібно завжди трудитися та ніколи не зупинятся на досягнутому.

- Чим відрізняється стан, коли Ви в рингу та у тренерському куті?

- В тренерському куті однозначно більше переживань. Цікаво, що з віком хвилювання за своїх вихованців тільки зростає. Коли ти в якості спортсмена вийшов змагатися у ринг,  то задачі в тебе простіші – тільки бокс.

- Які найбільщі перемоги Ваших учнів назавжди закарбувалися в пам`яті?

- Олександр Яровий став чемпіоном Європи серед юніорів, а також посів 5 місце на чемпіонат світу серед молоді. В Іспанії на змаганнях в нього цинічно вкрали перемогу. Артем Марчук став чемпіоном України і брав участь в чемпіонаті Європи серед юніорів в Італії. Саме на тих змаганнях керівництво ІВА вирішило позбавити українську команду прапору та гімну. Марчук мав першим з хлопців виходити у ринг. Тоді після довгих нарад керівництво делегації, ФБУ та міністерство молоді та спорту вирішило бойкотувати ці змагання через таке  ганебне ставлення до нашої збірної. Ми з Артемом не вийшли в ринг як і усі члени чоловічої збірної. Фіналісти чемпіонатів України серед юніорів та молоді – Олександр Кушніренко, Томі Кравчік, Володимир Сапітоненко. Влад Головащенко – переможець престижних міжнародних турнірів.

Один з моїх вихованців – Олександр Кушшніренко, який у свій час виконав норматив кандидата в майстри спорту нині став тренером і мені дуже приємно, що його життя склалось ось так. Він добре справляється з тренерською роботою і дуже мені допомагає. Щасливий, що можу на нього покластися.

- Які п’єдестали хочеться підкорити?

- Разом з підопічними хочеться перемогти на чемпіонаті світу і само собою на олімпійських іграх.