Дмитро Терещук: Головним чинником успіху є дисципліна. Вона перемагає все
Прес-служба федерації боксу Вінницької області продовжує серію публікацій про місцевих тренерів. Нашим третім співрозмовником став старший тренер збірної Вінницької області серед юніорів, тренер боксерського клубу «Золота Рукавичка», Дмитро Терещук. У минулому титулований боксер – переможець чемпіонату країни до 22 років, двічі чемпіон України серед школярів та юніорів, бронзовий призер чемпіонату Європи серед школярів, майстер спорту України поділився з нами своєю історією.
- Дмитре, з чого розпочався Ваш шлях у боксі?
- Мій шлях в боксі розпочався ще з шкільного віку. В 2006 році я став чемпіоном України. В цьому ж році брав участь в чемпіонаті Європи серед школярів у Миколаєві, де став бронзовим призером. З цього віку все і розпочалося – мої стартові успіхи. Ці змагання були моїми першими офіційними, де вдалося здобути медалі. Упродовж двох років до цього брав також участь в національній першості у Керчі.
- Як стали тренером?
- Тренером я став паралельно зі своєю карєрою спортсмена. Я виступав ще як боксер і водночас починав тренувати. Спершу, було важко. Згодом, через рік-два картина стала потихеньку вимальовуватися саме в в тренерській роботі. Вже став більше часу займатися з дітьми. Сам для себе підтримував форму…
- Що найголовніше в тренерській роботі?
- Щось такого виділити не можна. Є чимало факторів, які разом дають результат. На мою думку головним чинником успіху є дисципліна. Вона перемагає все. Дисципліна – це те, що дає резульат.
- Чим відрізняється стан, коли Ви в рингу та у тренерському куті?
- Відчуваю по собі, що коли я боксував мені було легше, ніж коли я зараз виводжу хлопців у ринг. В мене зараз мандраж більший, ніж коли сам виходив. Коли боксував то знав, на що здатен. Розумів, що мушу віддатися на повну у рингу і зробити все, що від мене залежить. Коли ти в куті, ти нічим особливо не можеш допомогти окрім підказок. Самому вийти допомогти фізично не можливо. Мені було легше самому виходити боксувати ніж зараз перебувати в тренерському куті. Емоційний стан набагато напруженіший, коли ти перебуваєш в ролі тренера, у куті.
- Які найбільщі перемоги Ваших учнів назавжди закарбувалися в пам'яті?
- Назавжди закарбувалися в пам'яті всі перемоги учнів. Пам'ятаю кожну звитягу на чемпіонаті області, України. Виділити щось важко... Якщо дивитися останні результати, то це перемога Максима Чекіна на національній першості серед юніорів, срібло чемпіонату України Данила Гуменюка, срібло Іллі Гнатюка серед юніорів. Якщо говорити про трохи старших хлопців, то срібло на чемпіонаті України серед еліти Максима Жигарова, який водночас здобув перемогу на національній першості до 22 років. Також бронза Ігоря Ковтуна на чемпіонаті України серед дорослих, який водночас став фіналістом чемпіонату України до 22 років.
- Які п'єдестали хочеться підкорити зі спортсменами?
- Головний п'єдестал, про який мрію для своїх учнів – це олімпійські ігри. Всі задумуються про них і я не є виключенням. До цих змагань хотілося б підкорити чемпіонат світу та Європи. Але основна ціль в кожного – це звісно, ж Олімпіада!